Нове глобальне визначення гострого респіраторного дистрес-синдрому
Запропоноване нове глобальне визначення гострого респіраторного дистрес-синдрому ГРДС, яке базується на Берлінських критеріях [1].
Після визначення критеріїв ГРДС у 2012 році у Берліні з’явились кілька розробок та результатів досліджень, які підтримали необхідність розширення визначення ГРДС, включаючи використання високого назального потоку кисню (HFNO), використання пульсоксиметрії замість артеріальних газів крові, використання ультразвуку для візуалізації грудної клітки та необхідність застосування в умовах обмежених ресурсів.
В зв’язку з цим було скликано консенсусну конференцію в складі 32 експертів з інтенсивної терапії ГРДС. Мета полягала в тому, щоб розробити визначення, яке б: (1) ідентифікувало пацієнтів із прийнятою на сьогодні концептуальною структурою ГРДС; (2) полегшити швидку діагностику ГРДС для клінічної допомоги та досліджень; (3) застосовувати в умовах обмежених ресурсів; (4) бути корисним для тестування специфічних методів терапії; і (5) бути практичним для спілкування з пацієнтами та особами, які за ними доглядають.
Комітет зробив чотири основні рекомендації: (1) Включити в критерії діагностики HFNO з мінімальною швидкістю потоку ≥ 30 літрів/хв; (2) Для визначення гіпоксемії використовувати співвідношення парціальний тиск кисню в артеріальній крові до фракції кисню у суміші, що вдихається (PaO2)/FiO2 ≤ 300 мм рт. ст. або співвідношення сатурації до фракції кисню у суміші, що вдихається SpO2/FiO2 < 315 (якщо SpO2 ≤ 97%); (3) Для критеріїв візуалізації зберігається показник двостороннього затемнення легень, але додати ультразвук як спосіб візуалізації, особливо в умовах з обмеженими ресурсами; і (4) В умовах обмежених ресурсів для діагностики не потрібні PEEP, швидкість потоку кисню або спеціальні пристрої для підтримки дихання.
1. Оператор УЗД повинен бути добре навченим використанню ультразвуку для виявлення двосторонньої втрати аерації легенів (наприклад, множинних В ліній та/або консолідації) та інших результатів ультразвукового дослідження, що вказують на некардіогенний набряк легенів (наприклад, аномалії плевральної лінії).
2. Модифіковані критерії оксигенації можуть бути застосовані в умовах, коли гази артеріальної крові та/або HFNO, NIV та механічна вентиляція рутинно недоступні.
3. Вимірювання газів крові та оксиметрію слід проводити, коли пацієнт перебуває в комфортному стані спокою та щонайменше через 30 хвилин після зміни положення тіла, FiO2 або швидкості потоку. Для пульсоксиметрії переконайтеся, що форма хвилі та розміщення оксиметра належні. Співвідношення SpO2/FiO2 недійсне, якщо показник сатурації вище 97%. Пульсоксиметрія не рекомендована для діагностики, якщо є підозра на патологічну форму гемоглобіну, напр. метгемоглобінемія або карбоксигемоглобінемія.
4. Якщо висота > 1000 метрів, застосуйте поправочний коефіцієнт = (співвідношення PaO2 або SpO2)/FiO2*(барометричний тиск/760).
5. Для всіх категорій тяжкості інтубованого пацієнта з ГРДС необхідний мінімальний PEEP 5 см H2O. Протягом усього перебігу захворювання пацієнти можуть переходити з однієї категорії в іншу.
6. Розрахунковий FiO2 = навколишній FiO2 (наприклад, 0,21) + 0,03 * швидкість потоку O2 (літри на хвилину)
1. Matthay MA, Arabi Y, Arroliga AC, et al. A New Global Definition of Acute Respiratory Distress Syndrome [published online ahead of print, 2023 Jul 24]. Am J Respir Crit Care Med. 2023;10.1164/rccm.202303-0558WS. doi:10.1164/rccm.202303-0558WS
Доц. Танцюра Л.Д.
Дивіться також звернення проф. Біляєв А.В. далі
