Дослідження поведінкової шкали болю, інструменту спостереження за болем у реанімації, ноцицептивного рефлексу згинання та рефлексу розширення зіниці, як предикторів поведінкових реакцій на ноцицептивні процедури у важкохворих пацієнтів
Процедурний біль є звичайним тягарем у лікуванні в інтенсивної терапії, і прогнозування ноцицептивних реакцій залишається складним, тому дане дослідження було спрямоване на аналіз поведінкової шкали болю (BPS), інструменту спостереження критичного болю (CPOT), ноцицептивний рефлекс згинання (NFR), рефлекс розширення зіниці (PDR) і шкалу хвилювання-седації Річмонда (RASS), як предикторів поведінкових реакцій на ноцицептивні процедури.
У моноцентричному, проспективному, обсерваційному дослідженні було зібрано та проаналізовано дані 128 критично хворих пацієнтів, віком понад 18 років, які не могли самостійно повідомити про біль, щоб дослідити передбачуваність поведінкових реакцій на дві процедури: ендотрахеальна санація та поворот. Окрім рутинних клінічних даних, перед процедурами реєструвалися дози CPOT, BPS, PDR, NFR, RASS, пропофолу та суфентанілу.
Для виконання ендотрахеальної санації NFR, BPS, CPOT і RASS показали прогностичні характеристики значно кращі, ніж випадкові, але жоден із них не корелював зі швидкістю введення та необхідною дозою суфентанілу. Щодо повороту, BPS, CPOT і RASS показали прогностичні характеристики значно кращі, ніж випадкові, але лише критерії RASS прямо корелювали з дозою введеного пропофолу.
Поведінкові реакції на обидві досліджувані клінічні процедури можна передбачити за допомогою шкал спостереження або ноцицептивних рефлексів, так, - для ендотрахеальної санації жоден із предикторів не був ефективнішим, ніж використання потужності дози суфентанілу, як предиктора. Для поворотів лише RASS прогнозує реакції відповіді пацієнтів краще, ніж будь-який інший інструмент.
